Дистанційне навчання (точніше - його елементи) звалилось як сніг на голову і вчителів, і учнів, і керівників освіти. МОН прогнозовано читких вказівок і рекомендацій не надало. Вчителі робили на свій розсуд, виходячи із своїм можливостей і вмінь.
Проблем було багато:
1) не всі учні забезпечені комп'ютерною техніко (більшість використовували смартфони) та якісним підключенням до Інтернету. Хоча в нашому селищі працюють як мінімум 3 провайдера, які надають швидкісний доступ до Інтернету. Не враховуючи мобільних операторів і мобільний Інтернет (у мене запасний варіант - мобільний Інтертелеком).
2) Відсутність платформи для дистанційного навчання. Я для надання домашніх завдань створив окремий блог Завдання під час карантину.
А для підтримки навчання блог Дистанційне навчання,
віртуальну дошку Padlet.
Для перевірки знань учнів використовував тести на сайті НаУрок, Всеосвіта.
Використовував платформу Мій клас, матеріали з сайту Отримання знань, студію онлайн-освіти EdEra, онлайн-курси Prometheus, віртуальну школу Ранок, інші матеріали з Інтернету.
Для надання консультацій учням використовував Viber, використовував програму oCam для створення відеоуроків, для проведення онлайн-конультацій Zoom.
Звичайно, було багато проблем. Крім матеріального забезпечення (його відсутності) - неготовність (і небажання) багатьох учніві до самостійної роботи. Багато тут залежало від батьків. Відсутність системи організації дистанційного навчання у ліцеї. Різні вчителі використовували різні методи, виходячи із своїх можливостей, навичок використання ІКТ. Але є в цьому і плюс - вчителі зрозуміли необхідність вчитися працювати в нових умовах (більшість робили це з ентузіазмом).
